Корисні копалини

К.п. за різноманітністю і к-тю к.к. займає одне з перших місць серед підрозділів фанерозою. З потужним магматизмом пов'язане одне з найзначніших в історії Землі рудоутворень. Переважаюча частина рудних к.к. тяжіє до Тихоокеанського геосинклінального пояса, в межах якого знаходяться родов. руд кольорових металів. У Сх. Азії з півн. на півд. простяглася найбільша оловоносна провінція. З кінця пізньої крейди навколо Тихого океану формуються мідно-порфірові родов., більшість яких приурочена до сх. гілки пояса від Аляски до Чилі. Мідні і супутні їм молібденові рудопрояви відомі і в зах. гілці на Чукотці, Камчатці і в Приморському краї. У Середземноморському поясі мідно-порфірові родов. пізньої крейди - палеогену є в Югославії і Болгарії. На Кавказі з вулканогенними породами верх. крейди пов'язані сірчано- і мідно-колчеданні руди Сомхето-Карабахської зони, до предсеноманської магматич. серії приурочені скарни із залізом і кобальтом Дашкесана, а також мідно-молібденові родов. Місхано-Зангезурської зони. У крейдових відкладах в Україні і в Сибіру знаходяться циркон-ільменітові прибережно-мор. розсипи, в них же укладені золоті розсипи Зеї, Хінгана, Кузнецького Алатау і Забайкалля.

За загальними запасами нафти відклади К.п. стоять на 2-у місці після кайнозою, до них приурочено біля половини запасів газу осн. родов. світу. У відкладах К.с. розміщені такі к.к. як вугілля, боксити, солі, фосфорити і інш. За запасами вугілля К.п. (21 % світових запасів) трохи поступається пермському (27%) і приблизно дорівнює кам’яновугільному. Утворення бокситів, приурочене до областей теплого і вологого клімату, набуло великого розвитку в півн. гумідній зоні Євразії, де виділяються дві бокситоносні провінції: Середземноморська, що простяглася від Іспанії до Туреччини і далі до Ірану і Пакистану, і Казахстансько-Сибірська, що знаходиться між Тургаєм і бас. Єнісею. Великі родов. є також в Півн. Америці (шт. Арканзас, Орегон і інш.). До півд. теплої гумідної зони належать і боксити Чилі, Півн. Австралії, формування яких почалося, ймовірно, в пізній крейді. З цього ж часу утворюються латеритні боксити в Екваторіальній Африці. У схожих умовах теплого вологого пояса Півн. півкулі формуються осадові зал. руди (поклади Зах. Сибіру, Гарцу і в Півн. Африці). Найбільш значні осади ґіпсу і різних солей приурочені до неокому. У альбі і сеномані фосфоритоносна смуга простягалася від сх. узбережжя Каспійського м. через півн. околицю Дніпровсько-Донецької западини на зах. у Польщу. Сеноманські фосфорити відомі також у Франції і на Британських о-вах. Значно більшого поширення (сливе, найбільше в порівнянні з інш. етапами історії Землі) набули області накопичення фосфатів в сеноні (відклади в Франції, ФРН, Іспанії, Марокко, Алжирі і Тунісі, а також на півд-сх. околиці Африканської платформи). Цей фосфоритоносний басейн Півн. Африки є одним з найбільших у світі.